Сайт створено викладачем української мови Маріупольського будівельного коледжу Піпенко Анною Андріївною.

  Піпенко Анна Андріївна - викладач української мови (за професійним спрямуванням), світової літератури (категорія вища). Система роботи викладача ґрунтується на сучасних педагогічних технологіях, головна мета яких — зробити процес навчання цікавим, спрямованим на всебічний розвиток особистості. Активно долучившись до процесу інформатизації освіти і зважаючи на проблему формування мотивації навчальної діяльності студентів, значну увагу  зосереджує на проблемі використання ІКТ (упровадження комп’ютерних технологій у процес викладання, використання освітніх можливостей мережі Інтернет, дистанційне навчання), що, будучи суттєвим чинником інтенсифікації, оптимізації, диференціації та індивідуалізації навчання,  сприяє інтеграції освітніх галузей, активізації пізнавальної діяльності студентів, розвитку їхніх творчих здібностей, підвищенню мотивації до навчання, формуванню мовленнєвої культури майбутніх фахівців.

     Усі матеріали, розміщені на сайті , розроблені автором або зібрані із загальнодоступних публічних ресурсів мережі «Інтернет». Вони призначені винятково для самоосвіти студентів; матеріали не позначені комерційним характером. Усі авторські права належать їхнім власникам . Будь-яке комерційне та інше використання, окрім читання  та самоосвіти, заборонено .Автор сайту не несе відповідальності за можливі наслідки використання запропонованих тільки для читання та самоосвіти матеріалів у цілях, заборонених нормами міжнародного права.

"Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя..." (Франсуа Вольтер).

 

 "Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу..." (Олесь Гончар).

 

 "Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилих предкiв" (К.Д. Ушинський).